Особисте

Вона вийде на двір без сорочки і вдихне те холодне повітря з гір. Зараз так хочеться кричати, щоб почули усі. Голоси всередині неї не дають їй спокою. Кожен з них щось шепче своє… думати не варто зараз. Стільки енергії й сили витрачено даремно... 
Відтоді як він пішов, вона вчилася жити без нього… його дзвінків та слів. Сказати, що легко не сказати нічого… в один момент вона просто стала чужою, вже не сонце для нього, а просто жінка, така як всі. Але чому, зустрівши людину з відкритим серцем, яка кохає — ми тікаємо далеко — і перш за все від себе!? Чому так трапилось саме з нею?! Невже в її житті він лише випадок, що трапляється з сотнями інших, як вона!?! 
Висновок: не звикати до людини, тому що вона зникне, а далі треба жити і знову любити людей...

08.11.13




0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте